4. Брати Стругацькі — класики російської та світової фантастики

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 

Стругацькі

Аркадій Натанович (1925—1991) і Борис Натанович (нар. 1933 р.)

Брати Стругацькі — живі класики російської і світо­вої фантастики, та й у літературі «основного пото­ку» визнані як вагомі фігури. Відомий тандем був дуже популярний у 70—80-ті роки. їхні твори дру­кувалися в усьому світі, десятки разів перевидавали­ся в Німеччині і США. Книжки братів буквально зникали з бібліотек і прилавків магазинів. Такий шалений успіх був зумовлений тим, що їхні твори значно вирізнялися на фоні радянської фантастики 50—60-х років.

Брати, Аркадій Натанович (1925—1991) та Борис Натанович (нар. 1933) Стругацькі, народилися в сім' ї вчительки та мистецтвознавця в Ленінграді. У дитячих спогадах назавжди залишилася страшна зимова блокада в роки Другої світової війни, що де­якою мірою позначилося на формуванні світоглядних позицій письменників. Піз­ніше ці сторінки дитинства, дитячі почуття і переживання знайшли своє відтворен­ня в пізній прозі Б. Стругацького, зокрема в романі «Пошук Призначення» (1995).

Старший у сім'ї Аркадій навчався в Актюбінському артилерійському училищі, звідки був направлений до Військового інституту іноземних мов, де отримав спеці­альність перекладача-японіста. Служив в армії на Далекому Сході. Спогади про військову службу в дещо іронічному змалюванні лягли в основу ранньої повісті «Зсередини». Демобілізувавшись із армії, працював у столичних виданнях.

Борис отримав диплом астронома на механіко-математичному факультеті Ле­нінградського університету, по закінченні якого працював у знаменитій Пулковсь-кій обсерваторії.

Головною справою всього життя братів стала література. Починаючи з кінця 50-х років, вони більшу частину своїх творів писали у співавторстві. «Сначала вещь задумывается — в самом общем виде, — и начинается процесс созревания, кото­рый может длиться годы. Разумеется, братья думают врозь, каждый у себя до­ма. В некий момент они съезжаются и делают полный конспект будущего произ­ведения: общая идея, сюжет, персонажи, разбивка на главы, иногда даже ключевые фразы... Затем, как правило, разъезжаются и шлифуют конспект по­одиночке. На следующем этапе пишут на машинке под копирку. Один из братьев за машинкой, другой рядом. », — так біограф Стругацьких А. Зеркалов розповідав про етапи спільної роботи братів.

За декілька років письменники-фантасти стали надзвичайно відомими, але недо­вго довелося їм спокійно насолоджуватися славою. У другій половині 60-х років твори Стругацьких влада визнала небезпечними, і їх перестали друкувати. Хоча за кордоном їхні книги продовжували виходити великими тиражами. На батьківщині з' явилися лише прості дитячі речі, а серйозні повісті якщо й видавалися, то тільки в скороченому варіанті. Багато чого письменникам довелося відкласти до кращих часів.

Офіційне «визнання» Стругацькі здобули на межі 70—80-х років. їм надали мо­жливість друкуватися в престижних виданнях і навіть писати сценарії для фільмів. А з кінця 80-х років брати стали найвідомішим тандемом у світовій фантастиці на батьківщині. Борис Натанович і нині веде в Петербурзі семінар молодих фантастів.

Отже, Стругацьким знадобилося всього декілька років, щоб заявити про себе широкому колу читачів. Повісті письменників — обережний діалог читача із Все­світом. У першій фантастичній повісті братів «Зсередини» (1958) археолог проби­рався на корабель прибульців, сподіваючися, що зможе встановити з ними контакт. Тривалий час землянина не помічали, іноді навіть приймали за тварину, а коли ця відважна людина втратила розум, його напівмертвого, висадили на рідній планеті. Ніхто із творців космічного корабля не захотів вступити з ним у бесіду. Це своєрід­ний урок гордій людській свідомості: Всесвіт може просто не побачити людей, не звернути на них уваги...

У творчому світі Стругацьких освоєння Всесвіту відбувалося повільно, ці­ною колосальних втрат. їхній Космос наповнений непередбачуваними, а іноді й зовсім незрозумілими небезпеками, тут кожна випадковість могла призвести до загибелі. У романі «Країна багряних хмар» (1959) прекрасно підготовлена екс­педиція, забезпечена найновішою технікою, все ж виконувала свою місію на Венері з великими втратами. Один із членів команди загинув, а всі останні не могли ні розгадати причини його смерті, ні віднайти тіла: він заблудився і не зміг зв' язатися з експедицією — чи то через несправність скафандра, чи то через щось інше — і пропав.

Брати Стругацькі в 60-ті роки твердо вірили в те, що людство все-таки рухається від мороку до світла. Прогрес, на їхню думку, неминучий, і проявився він не лише в науково-технічному розвитку, а й у перемозі добра і моралі. У майбутньому, через двісті років або й пізніше, настане ера всезагального матеріального благополуччя і щастя: кожен будуватиме своє життя так, як того забажає. Цей світ щасливого май­бутнього змальований у збірці «Полудень, ХХІІ століття» (1962), до якої увійшли повість «Повернення» і ряд самостійних оповідань, у яких постав щоденний побут майбутнього.

Ця збірка — доволі оригінальна версія комуністичної утопії, з якої народжува­лися нові повісті фантастів. Улюблені герої переходили із твору в твір, але не по­кидали меж «землі Стругацьких». Усі вони були розумні і добрі, про них не можна сказати — він бездушний, боязливий, злий... Ці світлі герої народилися в свідомості письменників у роки «відлиги», коли на короткий час відродилися надії на щасливе майбутнє і свободу творчості.

«Спроба до втечі» (1962). Головний герой повісті, радянський офіцер, переніс­ся із часів Другої світової війни (де його очікувала загибель) у далеке майбутнє. Там він подорожував у товаристві двох молодих людей. Ця подорож закінчилася зі­ткненням з похмурою цивілізацією: концтабір там — не давно забуте минуле, а жа­хливе теперішнє. Герой вирішив повернутися назад, щоб боротися і віддати життя за майбутнє, за «світлий полудень» ХХІІ століття.

У пізніших творах — «Населений острів» (1971) «Юнак із пекла» (1974) — письменники не просто використали мотив боротьби за краще майбутнє, а зробили висновок: «світлий полудень» майбутнього вартий боротьби, вартий того, щоб ро­зумні й добрі люди не просто спостерігали за історією, безпристрасно, як боги, а взяли участь у перебудові світу.

Дещо осторонь від основних сюжетів повістей Стругацьких стояли романи «По­неділок починається в суботу» (1964—1965) і «Пікнік на узбіччі» (1972). Це твори­

антиподи, найвеселіша і найстрашніша повісті братів, але пов' язані між собою го­ловною темою: чи байдужий Всесвіт до людства?

Підзаголовок «Понеділка... » — «Повість-казка» для наукових співробітників молодшого віку. У ньому немає сюжету в загальноприйнятому розумінні цього слова. Головний герой — Привалов, співробітник НДІ чаклунства і магії, «подоро­жуючи» по інституту, розповів читачам про своїх дивовижних колег, про те, які на­уково-чарівні загадки вони розгадували, як захоплено працювали в оточенні весе­лих і добрих молодих магів з ученими ступенями. Цей науковий інститут виступив джерелом світла й радості, фантастичним паростком майбутнього в теперішньому. Головне в повісті — настрій веселої казковості.

Дія другої повісті — «Пікнік на узбіччі» розгорнулася також у теперішньому. Земля вступила в контакт з незрозумілим космічним феноменом чи чужою цивілі­зацією. Контакт вилився в справжній кошмар для жителів шести великих Зон на поверхні планети. Люди загинули або стали каліками через те, що в Зонах були розкидані предмети, призначення яких пояснити не міг ніхто. Дещо являло для лю­дей смертельну небезпеку, а дещо можна було використовувати в побутових, нау­кових чи військових цілях. І хоча Зони знаходилися під охороною, відчайдушні люди, сталкери, налагодили напівкримінальний промисел і виносили звідти небез­печні «іграшки», які, на щастя, коштували дуже дорого.

Сталкер Редрік Шухарт відправився в Зону за Золотим шаром — предметом, який виконував найпотаємніші бажання людей. Підійшовши до «машини бажань», герой пригадав усе своє життя і побачив у ньому лише «рыла, рыла, рыла... зелене­нькие... бутылки...». Він пригадав дуже мало щасливих моментів, а в основному — зло, ненависть, безкінечний заробіток грошей. Шухарт — і в його особі усе людст­во — не знав, що і як йому попросити. Душа його кричала і молила про щастя для всіх.

Добро, радість і любов, які розцвітали у веселій казці «Понеділок...», лише інко­ли відвідували Редріка Шухарта і його сучасників. Єдине, чим володіла людина, — надія, що коли-небудь все зміниться, і «не одна жизнь, и не две жизни, не одна су­дьба и не две судьбы — каждый винтик этого смрадного мира».

Найвідомішим твором письменників-фантастів стала повість «Важко бути бо­гом». Професійний прогресор (у романах Стругацьких так називалася людина, яка спостерігала за історичним розвитком інопланетної цивілізації). Антон діяв в Арканарському королівстві на планеті Цуренаку під іменем благородного дона Румати Есторського. У цьому королівстві панував суворий режим на чолі із жорс­токим доном Ребою. Люди з оригінальним складом розуму і здатністю вільно ми­слити тікали або гинули. У королівстві людське життя не становило някої ціннос­ті. Антон-Румата тривалий час чесно виконував свої функції спостерігача, але не міг спокійно ставитися до болі й смерті, не міг відійти від реальності й поглянути на кошмар дійсності як на один із ланцюгів у дії історичних законів, що коли-небудь, безперечно, призведуть до світлого майбутнього — як на Землі. Він тер­пів, стримувався протягом тривалого часу, але врешті-решт вийняв меча і почав вбивати тих, кого вважав за катів і підлих людей. Головний мотив його вчинків полягав у покаранні злочинців і захисті невинних. Але при цьому він сам пере­творився на вбивцю.

Твір мав неабиякий успіх у читачів, який частково пояснювався введенням ав­торами у повість елементів жанру фентезі і філософських роздумів.

Письменники-фантасти намагалися попередити читача про біду, яка насувала­ся на людство. В одному із інтерв' ю (1999) Борис Стругацький сказав: «Раз угро-

за сформулирована, она тем самым ... как бы предотвращена. Гораздо больше (и по-настоящему) я боюсь катастроф, которые мы сегодня предвидеть не спосо­бны».

Своєрідність творчої майстерності:

завдання творчості — передбачити загрозу і повідомити про неї;

ясність і простота, загадковість і складність прози;

звернення до фентезі і використання її елементів;

діалог із Всесвітом;

фінал — відкритий, хоча дія досягала найвищого напруження, читач не міг ді­знатися, як складеться доля героїв;

«країна Стругацьких» — далеке майбутнє, щасливі часи для людства;

герої думають і ведуть себе так, як звичайні люди, з усіма їх страхами і слаб-костями, з іронією і навіть чудакуватістю.

Запитання для самоконтролю

У чому полягає новаторство письменника-фантаста Р. Бредбері? Чому по­вість Бредбері «Кульбабове вино» називають «спогадом про дитинство пись­менника» ?

Чим був зумовлений успіх братів Стругацьких у 50—60-х роках ХХ ст.? Які елементи жанру «фентезі» були виведені у творчості письменників? У яких їхніх творах був використаний мотив боротьби за краще майбутнє? У чому полягає символічність назви повісті «Важко бути богом» ? Як головна сюжетна лінія до­помагає розкрити основний задум авторів?