2. С. Лем — представник філософської фантастики

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 

Станіслав Лем (1921—2006)

Польський письменник, сатирик, філософ і фантаст.

Народився 12 вересня 1921 року у Львові (на той час — територія Польщі) в родині лікаря. Там же минули його дитячі та юнацькі роки, про які він розповів у книзі «Високий замок». Закінчивши гім­назію, у 1939 році Лем вступив до медичного інсти­туту рідного міста. Вищу освіту здобув на медич­ному факультеті Львівського університету. Німець­ка окупація Львова влітку 1941 року перервала на­вчання. Юнак опинився в Кракові і вступив на ме­дичний факультет Ягеллонського університету. Оскільки відмовився складати випускні іспити, не захотів бути лікарем, отримав сертифікат про закін­чення курсу навчання.

Працював асистентом на кафедрі психології, в науково-дослідницькому інституті, займався історією і теорією науки.

Підсумком його досліджень стали праці з філософських основ кібернетики «Ді­алоги» (1957) і філософських аспектів прогнозування майбутнього «Summa technologiae» (1964).

Станіслав Лем — найвідоміший представник філософської фантастики. Мав по­чесне членство з 1973 по 1976 рік в американській організації письменників-фантастів. Через критику американської науково-фантастичної літератури його бу­ло виключено. Письменник написав такі твори: науково-фантастичний роман «Ас­

тронавти» (1954), утопія «Магелланова хмара» (1955), роман «Едем» (1959), «Со-ляріс» (1961), «Повернення з зірок» (1961) та ін.

Станіслав Лем був одружений з Барбаре Лесняк, мав сина Лукаша. З 1947 року він почесний мешканець Кракова. У 1981 році письменник-фантаст отримав почес­ну наукову ступінь Вроцлавського Технічного університету, пізніше — Опольско-го, Львівського і Ягеллонського університетів.

Лем — один із найбільш відомих авторів.

Помер Станіслав Лем 27 березня 2006 року від тривалої хвороби серця у м. Кра­кові.

Соляріс (1961) — один із шедеврів сучасної наукової фантастики. С. Лем у своєму творі намагався зобразити не стільки якусь конкретну космічну цивілізацію, скільки невідому форму матерії, явище біологічне, а може навіть психологічне, яке не збігалося з очікуванням, надіями, передбаченням сучасників.

Головна тема роману — гіпотетична зустріч людей з носіями інопланетного ро­зуму, пошук відповіді на запитання: «Чи готове людство до зустрічі з Невідомим?», змалювання меж людського пізнання.

У творі висвітлені такі проблеми: філософські — взаємовідношення матерії і духу, свідомості; метафізичні — чи можливе мислення без свідомості; моральні — чого можуть чекати люди, на що сподіватися, встановивши зв' язок з мислячими морями.

Розповідь у романі йшла від імені вченого-біолога Кріса Кельвіна, який прибув на дослідницьку станцію віддаленої планети Соляріс із метою підтвердити або спростувати необхідність пошуку контакту з величезною субстанцією Океан.

Планету Соляріс було відкрито давно. Проте майже 40 років до неї не наближа­вся жоден корабель, оскільки аксіомою вважалася теорія Гемоу-Шеплі про немож­ливість виникнення життя на планеті з подвійних зірок. Однак вчені через спосте­реження і обчислення дійшли висновку, що Соляріс мав постійну орбіту і заслуговував на дослідження.

Планета Соляріс майже цілком покрита розумним Океаном, мислячою структу­рою, яку вчені-фізики назвали «плазматичною машиною», здатною до цілеспрямо­ваних дій в астрономічному масштабі. Океан — це велетенський мозок, який випе­редив у своєму розвитку цивілізацію. Він не будував мостів, літальних машин, а займався тисячократним перетворенням — «онтологічним аутометаморфозом», тобто штучно синтезував людські тіла, навіть удосконалював їх, вносячи в їхню субатомну структуру незбагненні зміни. Він — єдиний мешканець загадкової пла­нети, яку багато років досліджувала наукова станція землян.

Океан — високоорганізована плазма, здатна не тільки стабілізувати орбіту Соляріса, що обертається навколо двох сонць — червоного й блакитного, а й відтворювати на своїй поверхні різноманітні земні образи, видобуті в пам' яті людей, котрі постійно перебувають на станції. Тому на станції з'являються «го­сті» — ті, кого вже немає в живих, щоб розкрити темні сторони її мешканців, ретельно приховані від суспільства і самих себе. Кельвін приходить відвідати його покійна дружина Харрі, котра вчинила самогубство через духовну само­тність 10 років тому. До Гібаряна — потворна негритянка, хтось відвідує і Сна-ута. Із-за дверей лабораторії Сарторіуса долітав дитячий голос і тупотіння босих ніг. Усі ці істоти — не фантоми, вони дихали, розмовляли, цілувалися, мали все, крім пам' яті про минуле. Спроби знищити спільні породження людської підсві­домості й активної волі Океану виявляються неможливими — вони знову відро­дилися.

Проте не всі члени станції здатні зустрічатися з такими «гостями». Гібарян по­кінчив життя самогубством, ввів собі перностал, Старторіус близький до божевілля. Кельвін і хотів спілкуватися з Харрі і разом з тим боявся її. Однак не стримував своїх почуттів, і закохувався в нову Харрі.

Сарторіус сконструював анігілятор, який знищував «гостей». Він і кібернетик Снаут прагнули якомога швидше покинути Соляріс. Кельвін, навпаки, переживши повернення і втрату коханої людини, вирішив залишитися на Солярісі, щоб зрозу­міти те, що відбулося, збагнути таємницю життя Океану. Сарторіус вважав, що в процесі пізнання мета виправдовує засоби, навіть до повного знищення самого об' єкта пізнання. Кельвін же, навпаки, вважав пізнання засобом досягнення благо­родних соціальних ідеалів людства.

Океан піддавався опромінюванню жорстокими рентгенівськими променями протягом 4 днів.

Як висновок, звучали слова автора: «Саме існування мислячого колоса ніколи вже не дасть людям спокою».

Роман «Соляріс» був екранізований російським режисером А. Тарковським (1972). Фільм удостоєний призу на міжнародному фестивалі в Каннах.

Художній метод С. Лема:

глобальний масштаб проблематики;

дійсний характер прогнозів;

сучасне трактування морально-філософських проблем;

поглиблений психологізм;

гострий філософський аналіз;

реалістична достовірність у зображенні фантастичних обставин;

гумористичний гротеск.