ЛЕКЦІЯ 9 ЗАРУБІЖНА ФАНТАСТИКА ХХ—ХХІ СТОЛІТТЯ

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 

Фантастика як різновид художньої літератури.

С. Лем — представник філософської фантастики.

Р. Бредбері та А. Азімов — майстри футурологічної, або «попереджувальної», прози.

Брати Стругацькі — класики російської та світової фан­тастики.

1. Фантастика як різновид художньої літератури

Фантастику читають гуманітарії і техніки, робітники й службовці. Практично, фантастикою цікавиться кожен. А особливо — молодь від 14 до 25 років. Наукова фантастика зайняла досить міцні позиції в світовому літературному процесі. Проте спостерігалося трохи зверхнє ставлення до цього жанру, по-перше, через подачу серйозних проблем у стилі захоплюючих пригод; по-друге, наука розвивається де­далі швидше, тому науково-фантастичні передбачення і відкриття не встигають за фантастичними науковими дослідженнями.

Фантастика (грец. phantastike — мистецтво уявляти) — це 1) різновид художньої літератури; 2) спосіб художнього творення, в основі якого лежить нереальне, уявне, чарівне, наприроднє.

Інтерес до фантастики посилювався в переломні моменти історії, наукові й про­мислові перевороти, соціальні й духовні струси.

Роль фантастики велика, вона впливала на свідомість читачів, допомагала відчу­ти себе землянами, відповідати за планету, за людський рід, психологічно готувала їх до сприймання майбутнього світу. Фантастика відіграла велику роль і для науки, зокрема космічних досліджень. Письменники-фантасти сповістили про вихід у ко­смос, намітили етапи проникнення в світовій простір і створили екстремальні ситу­ації, з якими на практиці зіткнулися космонавти. Отже, прилучила мільйони людей до космічного світосприймання, наблизила Всесвіт до людства

Фантастика — популярний різновид художньої літератури. Вона поділяється на наукову фантастику і «фентезі».

Наукова фантастика- жанр літературний, популярний серед молоді.

«Фентезі» — своєрідні казки для дорослих, у центрі яких переважно боротьба зі злом. Лін Картер, автор книги «Уявні світи», визначив «фентезі» як оповідання про дива, які не належать ні до наукового світу, ні до потойбічного. Такі твори часто створювалися на основі міфологічних і казкових образів, сюжетів.

Термін «наукова вигадка» або «наукова белетристика», виник у 1926 році в Америці і був вперше впроваджений письменником Х. Гернсбеком. До його появи і впровадження існували інші поняття: «науковий» і «фантастичний» (так свої рома­ни називали Жюль Верн і Г. Уеллс). Обидва поняття об'єднав в одне «науково-фантастичне» Я. Перельман у 1914 році, додавши його як підзаголовок до свого оповідання «Сніданок у невагомій кухні».

Наукова фантастика поєднала в собі метод художньої літератури з пізнанням і відображенням світу, в якому на першому плані — уява та інтуїція, метод науки з експериментальною основою і суворою логікою аналізу.

Рей Бредбері стверджував: «Фантастика — це реальність, що нас оточує», во­на «вчить мислити, а отже, приймати рішення, виявляти альтернативи й закла­дати основи майбутнього прогресу».

Тематичний спектр наукової фантастики різнобарвний:

прогностична, винахідницька;

ненаукова, казкова;

утопічна, позитивна;

попередження від необачних шляхів, які можуть виявитися фатальними за­втра.

Наукова фантастика ставила і розв' язувала соціально-естетичні проблеми: зображення моделі майбутнього, психологічних нюансів у взаєминах людей і поведінці окремої особистості, неймовірних припущень форм розумного життя, аналізу різноманітних шляхів, які ведуть не тільки до цивілізації, а й до її фізи­чного й духовного знищення, відповідальності людей науки й людей, що відпо­відають за науку.

Проблема відповідальності — одна з головних. Вона потребувала від людини навчитися поводитися з власними знаннями, бути добрішою, ніж вона є, зберегти планету для наступних поколінь,

Основні напрями розвитку наукової фантастики:

соціально-філософський — П'єр Буль «Планета мавп»; брати Стругацькі: «Важ­ко бути богом»; «Кульгава доля»; Рей Бредбері «451° по Фаренгейту»;

стосунків з позаземними цивілізаціями — Г. Уеллс «Війна світів»;

відповідальності людей за наслідки наукових відкриттів — Г. Уеллс «Людина -невидимка»;

взаємовідносин людини і природи — Г. Уеллс «Острів доктора Моро»; психологічна непримиренність «особистості» й «суспільства». Науково-фантастичний твір містив у собі:

парадоксальну ідею, небачений експеримент, дивну гіпотезу;

конфліктну ситуацію і раптовий поворот дії, що акцентувало увагу на мора­льному підґрунті проблеми;

функціональну роль героя, нівелювання його особистісного начала, типіза­цію найкращих рис сучасників;

безмежні можливості людського розуму й серця;

співвідношення «життєвої правди» майбутніх днів з реальним історичним досвідом, продовженим у часі;

Для фантастики в цілому були властиві такі риси: динамізм сюжету і події, обов' язкове поєднання інтересів науково-технічного прогресу, наявність пригодни­цького елемента, героїчні характери персонажів.

Розглядати соціальну фантастику відірвано від наукових ідей часу неправомір­но, як історичні романи від історичних подій. Вона повинна прогнозувати наукові відкриття.

Своєрідність наукової фантастики

Вона орієнтувалася не тільки на технічний прогрес, а й на соціальні та моральні наслідки винаходів і відкриттів, досліджувала конфлікти й проблеми сучасної дійс­ності. У збільшуваному склі фантастики відбивалися життєві процеси. Вона ввібра­

ла в себе людський досвід, будь-які фантастичні образи не можуть бути зовсім до­вільними, зіткані «з нічого». Разом з тим містять і прийоми фантастики: умовність, гротеск, гіперболу, алегорії, символіку, неологізми, умовні терміни, науковоподіб-ну лексику, тяжіння до загальності, до гуманізму. «Помилка — протиставляти фа­нтастику реалізмові, — казав І. Єфремов. — Фантастичні твори в основі своїй по­винні бути реальні, точніше, здаватися такими».

Під поняттям «фентезі» розуміють ненаукову, близьку до типу казкової фантас­тику.

Схожість між науковою фантастикою і «була» містилася в одному: фантасти вдаються до казкової вигадки, вирішенню тих самих проблем, що й НФ: часу й простору, життя і смерті людини.

Відрізнялися тим, що «фентезі» пояснювала незвичайне, неможливе в найхиме-рніших відбитках, де перетворення мотивувалося науковими експериментами, чу­деса створювалися прибульцями з космосу тощо. У »фентезі» могло трапитися будь-що, але, як правило, те, чого насправді не буває. У науковій фантастиці йшло­ся про те, що може статися в майбутньому або за яких-небудь обставин.

Значення наукової фантастики полягало в тому, що вона пробудила інтерес до науки, показала незвичайну реальність, підготувала ґрунт для найкращого засвоєн­ня інформації про майбутнє. її мета — показати вплив науки на розвиток суспільс­тва і людини, відобразити науковий прогрес, опанувати природу і пізнати світ пси­хіки майбутньої людини.