3. Життя і творчість австрійського письменника К. Рансмайра (нар. 1954 р.)

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 

Одне з провідних місць у сучасній німецькомовній літературі посідає австрійський письменник Кріс-тоф Рансмайр. Шлях до широкого кола читачів він проклав завдяки мистецтву слова. У його романах тонко викладені й додатково загострені естетичні, історичні, філософські та політичні кризи постмо-дерної доби.

Народився К. Рансмайр 1954 р. у Велсі (Верхня Австрія) в сім'ї сільського вчителя. У дитинстві хлопець любив спостерігати за красою стрімких скель та насолоджуватися тишею. «Мої гори зав­жди зі мною, їх ви знайдете і в «Останньому сві­ті», — зазначав пізніше письменник. До школи Крі-стоф ходив у Ройтгамі та Ґмундені, а в містечку Ламбах закінчив Бенедиктинську гімназію. Протя­гом шести років (1972—1978) він вивчав філософію та ентомологію у Віденському університеті. Особливо його цікавила філософсько-естетична теорія трансценден­тального мислення, яка позначилася на подальшому літературному стилі письмен­ника: «Мистецтво — це відбиток того, що недосяжне смерті, туга за чимось зовсім іншим». В університетські роки Рансмайр розпочав роботу над дисертацією про політичні утопії та співвідношення індивідуальної свободи і суспільної. Але, захо­пившись письменницькою діяльністю, наукової роботи він так і не завершив.

Тривалий час К. Рансмайр працював журналістом, що до певної міри дало йому змогу вирішувати матеріальні проблеми, відкривати неоціненні можливості спілку­вання та спостереження, пізнавати життя безпосередньо. Робота над репортажами та есе відшліфувала його письменницький стиль, привчила лаконічно, виразно ви­словлювати думки.

«Жахіття криги та пітьми». Цим романом молодий письменник дебютував у 1984 році. У творі поєднано історичну розповідь про австро-угорську експедицію на Північний полюс 1872—1874 рр. та нікому невідоме вигадане життя майбутньо­го потенційного дослідника з постмодерних часів Йозефа Мадзіні. Автор із диво­вижною зримістю відтворив на папері картину подорожі легендарного імператор­ського корабля «Адмірал Теґетгоф» та його команди, що намагалася виявити напівміфічний Північний прохід. Він порушив чимало тривожних теоретичних проблем, які стосувалися зв' язку минулого із сучасним, факту — з художньою ви­гадкою, історії — з міфологією. Роман насичений фактами, часом болючими по­дробицями, які наводив письменник, використовуючи корабельні журнали, фото­графії, листи та щоденники. Основна увага у творі зосереджена на фатальному

відновленні Йозефом Мадзіні давніх подій, що відбувалися на борту вмерзлого в кригу корабля, та на роздумах оповідача.

«Останній світ» (1988) — роман, який зажив найбільшої слави для автора. Над ним він працював цілих три роки. Досить несподівано визрів оригінальний задум. Відомий німецький письменник, засновник і видавець серії «Інша бібліотека» Ганс Магнус Енценсбергер звернувся до молодого прозаїка з пропозицією підготувати для видавництва «Грено» прозовий переказ славетних «Метаморфоз» Овідія. Під час інтерпретації твору античного поета К. Рансмайр відчув паралель між римсь­кою історією і реаліями ХХ ст. Так виник задум своєрідної міфологізації дійсності: пошуку вічних образів і тем античної міфології у сучасності. В опублікованому згодом «Задумі роману» письменник дав лаконічну характеристику змісту свого твору: «Тема — зникнення і реконструювання літератури, поезії; матеріал — «Метаморфози» Публія Овідія Назона».

У формі енциклопедично стислого викладу К. Рансмайр створив невеликий по­двійний ескіз до кожного персонажа роману, провівши паралель між міфологічни­ми та історичними постатями, процитувавши відповідні місця з Овідієвих «Мета­морфоз» чи інших літературних та історичних джерел. Письменник подав інтерпретацію персонажів, пояснив їхнє місце в сюжеті та в образній системі, роль у розвитку авторської думки.

Твір Рансмайра знайшов широке коло читачів, здобувши визнання в німецько-мовних країнах, протягом короткого часу був перекладений двадцятьма чотирма мовами світу. Українською мовою надзвичайно вдало передав особливості стилю та багатство мови роману «Останній світ» Д. Логвиненко. Його переклад визнано найкращим перекладом 1993 року в Україні і відзначено премією ім. М. Лукаша.

«Хвороба Кітахари» (1995). За цей роман письменник отримав європейську премію «Арістейон». Дія у творі розгорнулася упродовж 25 років після Другої сві­тової війни у вигаданому німецькому містечку Моор. Не зважаючи на реальні істо­ричні факти, прозаїк створив власну романну дійсність. Хоча Німеччина капітулю­вала, проте війна в Тихому океані продовжувала тривати. У післявоєнній Німеччині американці втілювали в життя не реабілітаційний «план Маршалла», а значно жор­стокіший «план Гтелламура»: країна була перетворена на аграрну державу, фабри­ки та залізниці демонтовані, німці вирощували буряки і жили впроголодь, зросла злочинність. У цьому гротесковому світі провини, депресії, гіркоти, зневаги та не­нависті, разом з іншими, жили троє головних героїв — Моорський Крикун, Соба­чий Король і Бразилійка. Проте в романі головним став не сюжет, а відтворення у формі урочистої та гротескової текстової симфонії відлуння війни.

Твори Крістофа Рансмайра поєднували літературне та філософське начала, письменник вдавався до складних творчих методів. Як постмодерністський рома­ніст, він привів до діалогу та конфлікту різні погляди на порядок речей.

Останнім часом письменник мешкає в Дубліні та працює над своїм четвертим романом.

Творчий метод К. Рансмайра:

поєднання літературного і філософського начал;

постановка «вічних» проблем: сенс життя, загальнолюдські цінності;

сплав минулого, сучасного й майбутнього в єдине ціле набув позачасових рис;

манера письма стримана, безстороння, автор зберігав певну дистанцію;

тон розповіді — жорстокий і лірично гнучкий водночас;

антитоталітаризм як одна з характерних рис творчості;

інтертекстуальність: світ — безкінечний текст;

текст — гра автора з оповідачем, оповідача — з читачем, читача — з автором, автора — з текстом;

твори пронизані анахронізмами, часовими зміщеннями;

світ — деформований, абсурдний, він вражав безглуздістю і безпорадністю іс­нування персонажів;

атмосфера творів пройнята наскрізним песимізмом і безперспективністю.

тенденція до сюрреалізму, експресіонізму, натуралізму.

Запитання для самоконтролю

Представником якого літературного жанру був Г. Гессе? З якими країнами і чому було пов'язане життя письменника? Назвіть найвідоміші твори німецького романіста. Що їх об'єднує? Яке значення в житті Г. Гессе мала наука про сут­ність і причини виникнення несвідомого? Яку роль у творчості письменника віді­грав Схід?

Поясніть, чому тривалий час ім'я Г. Грасса залишалося майже не відомим? Назвіть найвідомішу трилогію письменника. Поясніть її назву. Яка тема стала провідною в творчості Г. Грасса? Чим це зумовлено? Чим було спричинено те, що наймолодшого лауреата Нобелівської премії — Г. Грасса назвали одним із найори-гінальніших романістів?

Як Патрік Зюскінд розкрив тему свободи в повістях «Контрабас», «Голуб­ка»? У чому письменник вбачав трагедію самотньої людини? Яким мав бути ми­тець за уявленням письменника? Як суспільство повинне було ставитися до ньо­го? Чим твори П. Зюскінда про мистецтво наближені до творчості німецького письменника-романтика ХІХ ст. Е. Т. А. Гофмана?

Що можна сказати про письменницький стиль К. Рансмайра? Яку роль у його становленні відіграла журналістська діяльність прозаїка. У чому полягало нова­торство творів письменника?