• Главная
• Книги
• Обратная связь

Б. Тищик1

Львівський національний університет імені Івана Франка

вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна,

тел. (0322) 74-03-85, E-mail: romanl@law.franko.lviv.ua

Описано життєвий шлях, наукову, педагогічну та громадську діяльність видатного

польського і українського історика-правознавця, декана юридичного факультету

Львівського університету за часів Польщі та в радянський період – професора

П. Домбковського.

Ключові слова: історія держави і права.

Пшемислав Боніфаційович Домбковський був першим деканом юридичного

факультету українського університету у Львові післявоєнних років. Це постать

харизматична: один з найвизначніших польських і українських вчених-правників у

галузі історії держави і права не лише у Польщі, а й за її межами кінця XIX–першої

половини XX ст., професор Львівського університету, організатор науки, вихователь

польської й української студентської молоді, відомий архіваріус, видавець наукової

та навчальної літератури, автор близько 300 наукових праць, у тім числі кількох

відомих і використовуваних донині у Польщі, Україні й інших країнах монографій та

підручників, декан юридичного факультету Львівського університету ім. Яна

Казимира за часів Польщі та перший декан цього ж факультету українського

університету.

Про нього часто писали у наукових журналах, газетах, уміщували його

фотографії, біографічні нариси, інформацію щодо його наукових досягнень,

організаційних ініціатив і починань.

Він був обраний дійсним членом кількох академій наук, почесним доктором

вищих навчальних закладів – як у Польщі, так і в країнах зарубіжжя.

Пшемислав-Роман Боніфаційович Домбковський, стотридцятиріччя від дня

народження якого минає у лютому 2007 р., народився 23 лютого 1877 р. у Львові, в

сім’ї службовців. Батько його, Боніфацій-Григорій, був інженером-залізничником,

мати Гелена-Йоанна – домогосподаркою. Перед тим як оселитися у Львові, сім’я

проживала у Варшаві. Там батько працював у фінансовій установі, згодом протягом

певного часу виконував функції начальника Радзімінського повіту, був заступником

начальника Підляського воєводства. Коли у січні 1863 р. у Польщі вибухнуло

повстання проти російської окупації країни, Боніфацій Домбковський взяв у ньому

активну участь. Після поразки повстання був заарештований та засуджений до

тюремного ув’язнення. Відбувши покарання, емігрував до Франції, далі – до

Швейцарії, де отримав (у Цюріху) диплом інженера. Працював у Румунії, Угорщині,

а в 1870 р. прибув в Галичину, де одружився з Геленою Красовською, дочкою

поміщика з Влодавського повіту. Оселився з родиною спочатку у Львові, але

незабаром переїхав до Стрия, де працював на залізниці начальником відділу

консервації. У 1877 р., як було зазначено, народився у Домбковських (у Львові) син,

якого назвали Пшемиславом-Романом (у Європі, у тім числі у Польщі, було прийнято

давати дітям два-три імені).

Дитинство Пшемислав провів у Стрию, де закінчив спочатку чотирирічну

початкову школу, а далі державну гімназію. У місті, де більшість населення

становили українці, крім поляків проживали ще євреї, німці, отже молодий

Домбковський, спілкуючись з ними, пізнавав їхню ментальність, звичаї, мову, що у

майбутньому стало йому в пригоді.

Наприкінці 80-х років родина Домбковських переїхала на постійне місце

проживання до Львова. Батько Пшемислава зайняв посаду старшого інженера в

дирекції державних залізниць. У Львові Пшемислав продовжив навчання у 3-й

цісарсько-королівській державній гімназії ім. Франца-Йосифа (з польською мовою

викладання). Для випускників свідоцтво про закінчення особливо престижної гімназії

(матуральне свідоцтво) у ті часи відкривало дорогу до вступу у вищі навчальні

заклади цілої Австро-Угорської монархії.

Пшемислав вчився добре. Улюбленими його предметами були історія,

література, іноземні мови. Мало цікавився політичними проблемами, рідко брав

участь у політичних дискусіях. Зате у вільний від навчання час охоче мандрував

околицями міста (пішки або трамваєм), відвідував його історичні та культурні місця,

парки, сквери, кладовища.

У 1894 р. з відзнакою закінчив гімназію і вступив на юридичний факультет (виділ

права) Львівського університету, що тоді називали Цісарсько-Королівським

університетом ім. Франца-Йосифа I. Старанно відвідував лекції і практичні заняття

відомих польських вчених-правників Владислава Абрагама, Станіслава

Шаховського, Станіслава Гломбінського, Ізидора Шараневича та ін.

Як свідчать джерела і найбільш компетентний біограф Пшемислава Домбковського

Р. Новацький, найбільший вплив на нього мав професор Освальд Бальцер, який читав

історію польського права та історію державного устрою Австрії. Як надзвичайно

ерудований науковець і чудовий лектор, О. Бальцер був популярним серед студентів.

Під керівництвом проф. О. Бальцера П. Домбковський, який вирізнявся серед

інших студентів знанням іноземних мов, старанністю і сумлінністю, написав замість

однієї – три підсумкові семінарійні праці. За одну з них він отримав від адміністрації

факультету грошову премію, а інша була опублікована у науковому журналі

“Przegląd Prawa i Administracji” (1897).

Ще навчаючись на третьому курсі, у вільний від навчання час по рекомендацією

проф. О. Бальцера молодий науковець став працювати у Львівському крайовому

архіві актів земських і гродських. Працював у ньому до 1916 р., ставши одним з

найвідоміших архівістів в Австрії. Робота в архіві дала йому змогу не лише

оплачувати навчання в університеті (воно було платним), але й досконало вивчити

архівні матеріали, в результаті чого він підготував і у 1910-1911 рр. видав ґрунтовну

працю “Польське приватне право”.

У 1898 р. П. Домбковський знову ж таки з відзнакою закінчив юридичний

факультет і цього ж року склав вступні іспити в докторантуру (це були римське,

канонічне, німецьке і судове право). У грудні 1900 р. захистив у Львівському

університеті докторську працю й отримав ступінь доктора права (17 грудня).

За порадою проф. О. Бальцера П. Домбковський зосередився на глибшому

вивченні польського приватного права, тобто обрав наукову кар’єру, відмовившись

від можливості стати адвокатом. Він опублікував у наукових журналах кілька статей

і більших праць (“Ще раз про відповідальність у польському праві”, “Про

затвердження угод під загрозою безчестя у польському середньовічному праві”),

низку рецензій тощо. Його праці викликали в середовищі спеціалістів-правників

значний інтерес і схвальні відгуки.

Незабаром доктор П. Домбковський порушує межі тематики, пов’язаної з

вивченням історії польського приватного права. Його зацікавили проблеми історії

правового регулювання освіти і поштового зв’язку у давній Польщі.

Оскільки в Австро-Угорській монархії найкращі випускники вищих шкіл могли

сподіватись на отримання державних стипендій для поглиблення своїх знань за

кордоном, то і П. Домбковський почав клопотати про надання цієї стипендії

Краківською академією наук. Таку стипендію йому було призначено на 1903–1904

навчальний рік. Стипендіата було скеровано до Берлінського університету

ім. Фрідріха-Вільгельма_____, де він відвідував заняття відомих з європейським іменем

вчених, багато часу проводив у знаменитій Королівській Берлінській бібліотеці. У

Берліні, як і у Львові, часто відвідував історичні місця, практикував довгі піші

мандрівки по місту і його околицях. Під час цих мандрівок він обдумував різні

наукові проблеми. Про це пише сам П. Домбковський у виданих згодом “Спогадах з

подорожей наукових у 1899–1908 рр.”

Після повернення до Львова продовжив працю у Крайовому архіві, директором

якого тоді був О. Бальцер. Протягом кількох років П. Домбковський працював у

групі архіваріусів, які готували до видання збірку Книг польського права, що

охоплювала б усі пам’ятки права польського законодавства від найдавніших часів до

тогочасних. Організатором і редактором цієї великої за обсягом і складної праці був

О. Бальцер. Складної тому, що доводилось знаходити і опрацьовувати законодавство

й інші правові акти не лише у Львівському архіві, але й в інших містах Австро-

Угорщини та за її межами. Отож П. Домбковському у пошуках цих нормативних

актів довелося працювати в архівах Варшави, Віланова, Познаня, Гнєзна, Гданська,

Мальборка, Торуня, Москви_____.

О. Бальцер високо цінував старанну працю та любов до історії Пшемислава

Домбковського, його акуратність і добросовісність. Він активно підтримав його, коли

той подав документи на посаду ад’юнкта (доцента) на юридичному факультеті

Львівського університету.

П. Домбковський отримав спочатку посаду приватного доцента, а в 1906 р.

габілітувався у Львівському університеті (за нинішніми поняттями – захистив

докторську дисертацію) на підставі монографії “Поручництво в середньовічному

польському праві”.

У літньому семестрі 1906 р. доручено П. Домбковському читати курс лекцій з

історії польського приватного права. Щоправда як приватний доцент він не

отримував за свою педагогічну працю платні. Працював на кафедрі польського

права, яку очолював проф. О. Бальцер. Під керівництвом професора у науковій

проблематиці кафедри, як і в наукових працях самого професора почала домінувати

проблематика не стільки правова, скільки державно-політичного устрою Польщі й

Австрії. Тому, отримавши згоду О. Бальцера, П. Домбковський поставив перед

Вченою радою юридичного факультету, а згодом перед ректоратом і сенатом

університету питання щодо створення другої кафедри польського права, де

опрацьовували б правову проблематику.