Тема 4.

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 

1. Методи та інноваційні технології навчання. Комп’ютерна підтримка навчального процесу (аналіз комп’ютерних програм, організація навчання із застосуванням комп’ютера).

2. Властивості комп’ютерних програм. Комп’ютерне навчання студентів у мережі Internet (основні завдання  і роль викладача для здійснення студентам допомоги в оволодінні знаннями Internet).

1. Нові інформаційні технології. Інформаційні ресурси навчального процесу. Комп’ютерна підтримка навчального процесу (аналіз комп’ютерних програм, організація навчання із застосуванням комп’ютера).

Інформаційні технології визначаються як системи збору, накопичення, зберігання, пошуку, обробки та подання інформації.

Нові інформаційні технології (НІТ) − це інформаційні технології, що засновані на використанні електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) та телекомунікаційних засобів і передбачають можливість одержання нової інформації, нового знання.

Нові інформаційні технології навчання (НІТН) визначаються як системи засобів і методів обробки даних, що мають на увазі цілеспрямоване створення, передачу, охорону, відображення інформаційного продукту (даних, ідей, знань тощо) з найменшими витратами та залежно від закономірностей середовища, де вони розвиваються.

Основою нових інформаційних технологій є комп’ютерна навчальна система, яка поділяється на два типи: традиційну та інтелектуальну. Традиційна − характеризується наявністю однієї навчальної програми, яка керує діяльністю учнів щодо учіння. Інтелектуальна навчальна система (ІНС) реалізує теоретичні і практичні досягнення такої галузі інформатики, як штучний інтелект, що забезпечує розпізнавання мови, тексту, образів, упроваджує діалогове навчання та експертизу.

У зв’язку з інтенсифікації навчального процесу як за кордоном, так і в Україні особливу актуальність набула комп’ютеризація – як один із важливих напрямків у навчанні як загальноосвітньої, так і вищої школи. Упровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес є досить новою галуззю суспільної практики, що включає комплексну автоматизацію навчальної праці в сфері освіти у ВТНЗ України.

Можливості сучасного комп’ютера дозволяють інтенсивно застосовувати комп’ютерну техніку у навчальному процесі. Відкриваються нові можливості викладання навчального матеріалу. З’являється можливість використовувати комп’ютер під час лекцій, практичних і лабораторних занять. Застосування комп’ютерного моделювання, анімації, різноманітної кольорової палітри дають нові можливості викладачеві зробити навчальний процес більш цікавим, різноманітним й ефективним.

Однак, як зазначають фахівці, зараз темпи технічного розвитку комп’ютерів значно випереджують темпи технології комп’ютерного навчання, його психолого-педагогічного осмислення й дослідження. Існує ще значний відрив від реальної необхідності у використанні комп’ютерної техніки у ВТНЗ України. Досвід показує, що, незважаючи на обладнання навчальних закладів і кафедр комп’ютерами, існують значні перешкоди для їх упровадження у навчальний процес як психологічного, так і дидактичного характеру. Перші пов’язані з “незвичністю” й удаваною складністю технічних засобів, другі – з навчально-методичним забезпеченням.

Широкому впровадженню комп’ютерів у навчальний процес заважає також комп’ютерна неграмотність, нерозуміння викладачами ролі й місця ЕОМ у навчанні. Упровадження нових методів інноваційних технологій навчання за допомогою ЕОМ спрямовані на розвиток індивідуальної, самостійної і мотивованої активної діяльності студентів.

Розробка програмного забезпечення і методика застосування програм ЕОМ у практичній діяльності – найбільш значущі проблеми. Незважаючи на відмінності, проблеми розроблення програмованого забезпечення і методики застосування програм тісно переплетені, а іноді й неподільні: ефективність методики комп’ютеризованого навчання на 90 % визначається якістю тих програм, які до неї включені.

Не хто інший, як викладач, може оцінити, наскільки запропонована програма прийнятна як інструмент навчання. Необхідна активна участь викладачів, методистів у постановці питань при їх розробці; більш того, у зв’язці «постановник – розробник програм» викладач має грати провідну роль.

На практиці викладачі з упередженням ставляться до впровадження комп’ютерів у навчання, тому що вважають, що це потребує від них значної спеціальної підготовки. Таке попередження виникло у зв’язку з традиційним використанням ЕОМ виключно в природничих науках і техніці. Безсумнівно взаємодія гуманітарія з програмістами й математиками при розробці навчальних програм потребує нових підходів. Не випадково інноваційним технологіям навчання не тільки суто технічних, але й усіх інших дисциплін у ВНЗ приділяється дуже велика увага в плані реформування вищої освіти щодо вимог сучасності. Разом із тим при впровадженні ЕОМ в процес навчання необхідно ураховувати ті проблеми, які виникали при застосуванні технічних закладів навчання попереднього покоління: невміння утримувати техніку і методичні труднощі її використання.

Для реалізації своєї комп’ютерної грамотності викладач повинен достатньо добре знати техніко-дидактичні можливості комп’ютерів. Для забезпечення впровадження комп’ютерної технології у процес навчання необхідно визначити місце ЕОМ у навчальному процесі, тобто необхідно вирішити, яку кількість годин у загальній мережі необхідно відводити на роботу студентів із комп’ютером.

2. Властивості комп’ютерних програм. Комп’ютерне навчання студентів у мережі Internet (основні завдання і роль викладача для здійснення студентам допомоги в оволодінні знаннями Internet).

Використання комп’ютерів на різних етапах і стадіях навчання може бути найбільш прийнятним і ефективним засобом інтенсифікації навчального процесу, проведення різних видів контролю. Для цієї мети вимагається програмне забезпечення, яке має відповідати техніко-дидактичним можливостям ЕОМ. Таке програмне забезпечення має базуватися на методичній концепції формування навичок і вмінь – як єдності автоматизму і свідомості, фіксованості й мобільності, стійкості і змінності.

При цьому існує необхідність осмислити проблему співвіднесеності програм і можливостей ЕОМ. Тут маються на увазі вимоги відповідності програм певним методико-психологічним і дидактичним принципам програмування (3 етапи програми: І – методична проробка навчального матеріалу; ІІ – алгоритмізація процесу керування діяльності студента; ІІІ – програмування). Перші два етапи являють собою сценарій програми для комп’ютера, який необхідно складати з урахуванням психолого-методичної концепції, що визначає три важливих етапи розвитку якості навичок і вмінь: 1 – орієнтовний, 2 – стереотипний, 3 – варійований. Ці етапи передбачають певну систему типів завдань за тією послідовністю, яка враховує й забезпечує закономірне формування лексико-граматичних навичок і вмінь, їх максимальний рівень автоматизації.

Сценарій програми має складатися з: а) доз лексико-граматичного навчального матеріалу; б) прогнозування діяльності студентів; в) реакцій (тобто текстів, що видаються на екран дисплея залежно від відповідей або дій студентів); г) оцінки дій студентів; д) списків статистичних даних, які реєструються й накопичуються в пам’яті ЕОМ; е) умов і порядку переходу з однієї навчальної дози до іншої.

Не може бути самоціллю важлива проблема стимулювання інтересу студента до роботи з комп’ютером. Зовнішня привабливість подання матеріалу, ігрові елементи не повинні затіняти методичну цінність програми.

Ефективним у комп’ютеризованому навчанні є використання можливостей, які легко реалізуються на ЕОМ. Програма, як і будь-який інший продукт діяльності людини, має вартість і корисність. Однак спроби створення великих систем, які коштуватимуть дуже дорого, не припиняються й зараз.

Можна при цьому констатувати, що технологія комп’ютерного навчання  потребує максимального емоційного й інтелектуального збагачення кожної години навчального часу, значно більш високого рівня педагогічної діяльності викладача, створення й реалізації багатих і різноманітних методик. Такими й можуть бути, наприклад, програми з ігровими елементами.

Численні дослідження, проведені за кордоном і в Україні, свідчать про ефективність ігрового метода навчання, тому що це сприяє: 1) створенню сприятливого психологічного клімату, який дозволяє підвищити ефективність навчання; 2) підвищенню рівня засвоєння теоретичного матеріалу; 3) мобілізації знань, досвіду й уявлення студентів; 4) розвитку у них здогадки;5) трансформації знань у професійні вміння.

Слід також зауважити, що в процесі навчання необхідно таке програмне забезпечення, яке конструюється як засіб акумуляції досвіду соціальних взаємодій, опредмеченої соціальної стратегії особистості, яка розсуває рамки індивідуальних можливостей не тільки студентів, але й викладачів.

Для оцінки комп’ютеризованих програм навчання передбачається п’ять основних параметрів: контекст (призначення програми), план навчання, технічна організація програми, людський фактор, документація.

При підготовці комп’ютерних програм, які можуть бути створені українською мовою на матеріалі спеціальності студентів, має бути перш за все передбачена система контролю й управління навчальним процесом. Така система забезпечується основними принципами програмованого навчання – кроковим поданням навчального матеріалу, циклічним характером інформаційних зв’язків, індивідуалізацією темпу й рівня навчання. При створенні сценаріїв комп’ютерних програм мають бути ураховані також психологічні закономірності процесу засвоєння.

Згідно з теорією поетапного формування розумових дій введення нового  матеріалу здійснюється за допомогою системи орієнтирів, спостерігається поетапність формування навичок і вмінь. Сценарії цих програм мають створюватися на базі суворо відібраного матеріалу. У сценаріях цих програм має бути подана абстрактно-графічна, предметно-зображувальна й дійова наочність.

Вищевказані вимоги можуть були реалізовані при підготовці серії комп’ютерних програм, призначених для навчання студентів на матеріалі їхньої спеціальності. Сценарії цих програм можуть бути створені на основі текстів лекцій з математики, фізики, економічних дисциплін тощо. Такі програми інтенсифікують навчальний процес, слугують ефективним засобом розвитку професійних навичок й умінь на матеріалі фаху студентів.

Зараз робляться спроби створити такі програми, що об’єднували б електронний підручник, тренажер, систему контролю й обліку знань, тобто виступали як віртуальний викладач. Система диференційованого контролю, діагностика знань або тестування в комп’ютерній програмі технологічно стає інтерактивним діалогом, який дозволяє оцінити знання, вміння, навички й уявлення. Але зрозуміло, жоден віртуальний викладач не зможе замінити реального спілкування під час навчання, скоріше віртуальний викладач йде як додаткова допомога викладачеві під час самостійної пізнавальної діяльності студента з вивчення процесів, явищ, ефективного рішення завдань у сфері професійної діяльності. Найкращий ефект і якість при комп’ютерному навчанні дають програми з такими властивостями:

* універсальність – програмне забезпечення має бути доступне для користувачів з різним рівнем підготовки до предмета.

* простота – необхідно створити найбільш просту взаємодію з користувачем.

* образність – матеріали з теорії дисципліни мають даватися за допомогою образів (графіки, таблиці, малюнки, відеокліпи тощо).

* структурність – поетапний показ тем, які складають розділ предмета..

Зараз удосконалюється система освіти у зв’язку зі стрімким розвитком міжмережевого об’єднання у світі – Internet. Комп’ютерне навчання студентів слід орієнтувати на такі програми, у яких спеціалісти зацікавлені у створенні інтерактивних Web-сайтів для публікації у World Wide Web (WWW) з метою поширення  знань у різних галузях науки, виробництва,  загальної інформаційної обізнаності. Тому великого поширення зараз набуває потрібність знань у галузі Internet.

Оскільки Internet стає одним з найпотужніших джерел інформації і засобом спілкування мільйонів людей, то підвищується його роль як одного з факторів мотивації у навчанні. Але важливо зрозуміти, з якою метою можна використовувати його можливості й ресурси. Це може бути включення матеріалів мережі у зміст заняття, тобто інтегрувати в програму навчання, або для самостійного пошуку інформації студентами. Ці завдання об’єднані єдиною метою навчання – формуванням професійно-виробничої компетенції.

Якщо раніше доступ студентів до навчальної літератури з різних причин був дещо обмежений, то зараз завдяки мережі Internet викладач і студент рівні, у викладача більше нема переваг. Internet доступний усім, і студенти можуть отримати будь-яку інформацію з нього. Традиційне уявлення про освіту більше не має сили. Теоретично це дійсно так, а ось на практиці стан справ дещо інший. Яку ж роль може грати викладач для здійснення студентам допомоги в оволодінні знаннями за допомогою мережі?

По-перше, викладач здійснює роль провідника. Хоча Internet усім дає однакові можливості, викладач отримав професійну систематичну освіту, має глибокі спеціалізовані знання, у той час як студент ними ще не володіє.

По-друге, викладач грає роль порадника. Викладач, завдяки власному досвіду й широким знанням, може вибрати більшу кількість корисної інформації й допомогти студентам правильно займатися самоосвітою.

Коли у студентів з’являються питання й трудності, викладачеві слід спрямовувати їх з допомогою евристичних методів правильним шляхом пошуку необхідних матеріалів в мережі Internet або в літературних джерелах. Після проходження кожного етапу навчання викладач контролює й оцінює знання студентів. Без наставника й порадника студенти не зможуть працювати плідно й творчо, не зможуть знайти потрібної інформації.

По-третє, викладач стимулює заохочення й здійснює контроль. Якщо студенти ще не мають сильної мотивації і сталих звичок до навчання, то може статися, що будь-які найновіші методи й досконалі технології стануть непотрібні. Тому дуже важливе заохочення й контроль із боку викладача. У протилежному випадку освітній процес може зовсім не відбутися.

Можна зробити усне обговорення отриманих електронною поштою листів, провести в групах обговорення, дискусію з тієї чи іншої проблемної інформації, отриманої із мережі Internet, організувати загальну дискусію (круглий стіл). Internet дозволяє також використовувати матеріали електронних довідників, словників, матеріалів дистанційних курсів, що почали з’являтися у відкритому доступі. Викладач має бути організатором спілкування, обміну інформацією за допомогою Internet, стимулюватиме і спрямовувати навчальну діяльність. Використання сучасних інноваційних технологій дозволяє зберегти й опрацювати необмежену кількість різнорідної інформації (звукової, графічної, текстової та відео), компонувати її у зручному вигляді. Це сприятиме:

розкриттю, збереженню й розвитку індивідуальних здібностей студентів, належного кожній людині унікального сполучення особистих якостей;

формуванню у студентів пізнавальних можливостей, прагнення до самовдосконалення;

забезпеченню комплексності вивчення явищ дійсності, безперервності взаємозв’язку між науками;

динамічному оновленню змісту, форм та методів навчальних процесів.

Застосування електронних технологій вимагає від викладача перегляду традиційних форм організації навчального заняття, розширює діапазон дидактичних засобів, активізує навчальний процес, покращує якість засвоєння навчального матеріалу, зацікавлює студентів, підвищує їхню успішність.

Зрештою слід зауважити, що комп’ютерні й телекомунікаційні технології суттєво змінюють викладацьку діяльність, місце й роль викладача в навчальному процесі, його основні функції. Розвиток нових інформаційних технологій дозволяє суттєво модернізувати навчальний процес і підвищити ефективність освіти шляхом управління процесом викладання на основі розподілення праці. Без цього неможливо досягнути значного зросту кількості учнів. Основними спеціалізаціями викладачів можуть стати: розробник навчальних курсів, консультант із методів навчання, спеціаліст з інтерактивного надавання навчальних курсів, спеціаліст із методів контролю за результатами навчання. Треба зазначити також, що розширення комп’ютерних дисциплін і використання комп’ютерних технологій у навчанні настійливо вимагає перерозподілу лекційних і практичних занять у бік збільшення останніх.