ВСТУП

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 

Процес підготовки нової ґенерації науковців, здатних позитивно впливати на суспільний розвиток, потребує зростання якості знань, збереження національної культури, озброєння основами професійної майстерності щодо виникнення нових функцій педагогіки вищої школи. У зв’язку з цим відбувається суттєве оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців. Це оновлення стосується питань філософсько-методологічного, наукового і методичного забезпечення, підґрунтям яких є демократизація та гуманізація національної освіти. Стандартизація та комп’ютеризація сфер життя вимагає істотних змін щодо усталених позицій, які склалися у галузях науки.

Разом з тим мусимо зазначити, що не лише у студентів, аспірантів, але й у викладачів можна зустріти скептичне ставлення щодо необхідності ґрунтовних педагогічних знань, формування професійних якостей і вмінь, які допоможуть реалізувати завдання, поставлені суспільством перед вищими навчальними закладами. Така ситуація, по-перше, призводить до прагматичних рішень у діяльності викладача, яка базується на принципі: «Знай свій предмет, і цього достатньо». Очевидно, що при такому підході у навчанні домінує інтуїтивізм, емпіризм, сліпе копіювання прийомів і методів більш досвідчених колег. По-друге, обмеженою залишається й діяльність педагога, оскільки він не зорієнтований на людинотворчу функцію, яку формують знання з педагогіки вищої школи.

Чи можна навчити педагогiчної майстерностi? Дамо позитивну вiдповiдь, коли дещо змiнимо питання:  її можна опанувати у процесi кропiткої роботи над собою пiд керiвництвом наставника. Засвоєння теоретичних знань на лекцiях, оволодiння практичним досвiдом доцiльної педагогiчної дiї у вищій школi ще не достатнi без розвитку професiйно значущих властивостей: педагогiчної спостережливостi, оптимiзму, гуманiстичної спрямованостi, динамiзму, комунiкативностi та органiзаторських здiбностей. Формування їх, забезпечуючи швидкiсть набуття професiоналiзму, потребує вiд кожного викладача готовностi пiзнати себе, зрозумiти особисту позицiю. Усвiдомлюючи свої iндивiдуальнi особливостi, педагог може заздалегiдь виявити власнi "сильнi" та "слабкi" риси, запобігти виникненню психологiчних бар’єрiв, зайнятися самовихованням, компенсувати якостi, котрих не вистачає, усунути внутрiшнi причини, що стримують активнiсть, саморозкриття у дiяльностi i стосунках.

Саме тому пiдготовка до кожного заняття з курсу «Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти» починається з усвiдомлення майбутнiм або молодим викладачем вищої школи певної гранi своєї iндивiдуальностi, щоб крок за кроком, вiд однiєї теми до наступної кожен осмислював шляхи створення свого професiйного портрета.

З огляду на сказане, й запропоновано програму курсу «Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти», в якій коротко представлені як загальні основи педагогіки вищої школи та історії вищої освіти, питання дидактики й виховання студентської молоді, так і осмислення теоретичних засад педагогічної професії, технології здійснення педагогічної дії. Основне завдання курсу полягає в тому, щоб дати  глибокі теоретичні знання про суть наукової та методологічної діяльності у вищій школі, сформувати професійні стереотипи наукового мислення та методичні засади щодо проведення навчальних занять. Специфіка курсу – у спрямованості на особистісний розвиток викладача, формування його творчого потенціалу, педагогічна майстерність розглядається не лише як рівень професійної діяльності, а як комплекс властивостей особистості викладача, який забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності.

ПРОГРАМА КУРСУ

Модуль «Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти»  містить 2 кредити. Даний курс лекцій розрахований на 72 години, із них 36 години аудиторних занять ( 18 годин –  лекції, 18 годин  –  практичні заняття ) і 36 годин – самостійна робота.