ТЕМА 16. УЯВА

К оглавлению
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 

Поняття про уяву.

Види уяви.

Прийоми творчої уяви.

Уява – створення людиною нових композицій на основі старих образів або оригінального чуттєвого досвіду. На відміну від відчуттів і сприймань наша уява функціонує за відсутності об’єкта. Уява підвладна розуму. Уява – це психічна модель майбутньої діяльності, поведінки, що спонукає людину до творчої, насиченої активності. К.Юнг вважав фантазію «найбільш яскравим вираженням специфічної активності нашої психіки».

У психології існує класичний поділ уяви на види. За ступенем довільності уяву поділяють на мимовільну (пасивну) і довільну (активну). Прикладом мимовільної уяви є сновидіння, марення.

За рівнем узагальнення образів уява може бути абстрактною і конкретною.  Абстрактна уява користується образами високого рівня узагальненості, схемами, символами. Конкретна – оперує простими образами.

За співвідношенням образів з реальною дійсністю є реалістична (відображає реальну дійсність) та фантастична уява (відірвана від реального світу).

За змістом професійної діяльності існує наукова, художня та технічна уява.

За характером діяльності людини – репродуктивна (відтворювальна) та продуктивна (творча, спрямована на створення оригінальних образів).

Існують такі прийоми творчої уяви:

•  аглютинація – створення нових образів шляхом поєднання окремих частин, наявних у нашій свідомості образів та уявлень (грецький сфінкс, русалка);

•  акцентування – створення нових образів шляхом підкреслення певних рис (шаржі, карикатури);

•  гіперболізація – перебільшення певної ознаки чи якості предмета або явища з метою підсилення художнього враження (Гулівер, дванадцятиголовий змій);

•  літота – художній прийом применшення ознак предмета чи явища (Дюймовочка, Котигорошко);

•  типізація – виділення істотного, збірного і втілення в окремому образі (образ Наталки Полтавки Котляревського);

•  аналогія – створення нових образів за схожістю з іншими, наявними (локатор – подібний за будовою до вуха кажана);

•  порівняння – зіставлення у нашій уяві явищ чи предметів для надання їм більшої виразності, яскравості;

•  схематизація – реконструкція образу за певною ознакою, «домислення» (ребуси, контурне зображення предмета).

Для діяльності творчої уяви потрібні великі запаси спостережень, здібності, натхнення, мрія.

Література:

М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1998.

2.  Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Санкт-Петербург, 2000.

3. Основи психології: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів /  А.І.Веракіс, Ю.І.Завалевський, К.М.Левківський. – Х.-К., 2005.